ВИ́ХЛЮПНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́хлюпнути. Дві склянки холодної води, вихлюпнуті на обличчя, повернули йому свідомість (Кучер, Пов. і опов., 1949, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 528.