ВИ́ХВОРОСТИТИ, ощу, стиш, док., перех. Побити хворостиною, батогом і т. ін. Якби хоч раз вихворостила отого голованя, — він би не робив того, що при всіх робить (Мирний, IV, 1955, 104); [Домаха:] А що, як Пріська знов вернеться, ти не проженеш її від себе? [Карпо:] Не вернеться!.. і люде раїли: "Вихворости, кажуть, гарненько, схаменеться" (Кроп., II, 1958, 122).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 526.