ВИХА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. виха́ти. — А вже ті вихання головою та станом… — почав отець Тарасій (Н.-Лев., III, 1956, 372).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 525.