ВИТІ́Я, ї, ч., заст., ірон. Оратор, майстер красномовства. Не спиться вам, парламентські витії, Масні злодії, в орденах кати (Рильський, І, 1956, 390).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 513.