ВИ́ТІСНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́тіснити. Мислі дипломата губилися, витіснені очевидним страхом (Ле, Наливайко, 1957, 263).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 512.