ВИТУ́ШКА, и, ж. Прилад, на обертальне перехрестя якого накладають міток (півмітка) пряжі, щоб перемотати нитки в клубок. Батько по тому витягнув витушку з-під полу і почав мовчки мотати півмітка (Головко, Бур’ян, 1959, 120); * У порівн. Пріська слухала і нічого не розібрала.. В очах у неї жовто, аж темно, світ витушкою йде кругом неї (Мирний, III, 1954, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 521.