ВИ́ТРОЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́трощити. От він раз іде на охоту, коли гляне на садки — аж вони так тілько одні стовпи стоять де-де, а то всі витрощені (Мирний, V, 1955, 336).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 520.