ВИ́ТРИМАНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. ви́триманий 2, 3. Наше завдання — оберігати твердість, витриманість, чистоту нашої партії (Ленін, 6, 1949, 447); — Оце добре! Оце справді штука! — палко вигукував він, забувши свою витриманість і поважність (Тулуб, Людолови, І, 1957, 299).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 518.