ВИТРИВА́ЛИЙ, а, е. Міцний, стійкий, здатний витримувати велике фізичне чи моральне напруження. Вона втратила свою давню, до подиву витривалу силу й енергію (Коб., II, 1956, 280); Микола Павлович здавався кволим і недолугим, а насправді — це дуже міцна, витривала і невтомна людина (Коп., Вибр., 1948, 166); Хропли коні, летіли, мов ошалілі, і мчав поруч з такою ж швидкістю сильний, витривалий кінь Якова (Шиян, Гроза.., 1956, 430); // Здатний зберігатися, існувати в несприятливих умовах (при змінах температури і т. ін.). Для реактивних двигунів потрібні жаротривкі матеріали, які були б витривалі при високих температурах (Наука.., 9, 1956, 5); Зберігати в траншеях можливо тільки яблука найпізніших, — витривалих сортів (Колг. Укр., 8, 1956, 39).

Витрива́лий до (про́ти) чого — стійкий щодо певних несприятливих умов. Рослина, витривала до витоптування; Рослина, витривала проти спеки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 518.