ВИ́ТРАЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́тратити. [Кирило:] І оце на все літечко до нас? Силу витрачену набувати, здоров’я наживати? (Мирний, V, 1955, 143); Витрачені кошти повернуться за два виробничі роки (Ле, Міжгір’я, 1953, 98).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 517.