ВИТО́ЧУВАННЯ¹, я, с. Дія за знач. вито́чувати ¹. Виточування деталей.

ВИТО́ЧУВАННЯ², я, с. Дія за знач. вито́чувати² 1. Виточування крові з собаки.., а пізніше оживлення — факт, відомий кожному студентові останнього курсу (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 192).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 516.