ВИ́ТОПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́топити 1. Здорова піч була вже витоплена й пашіла вогнем (Н.-Лев., II, 1956, 335); І витоплений із руди метал з печей виходить, його вантажні поїзди розвозять на заводи (Забіла, Промені, 1951, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 514.