ВИ́ТОЛОЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́толочити. Всі висадки були витолочені, неначе по їх качались коні (Н.-Лев., II, 1956, 62); Влітку, мабуть, не заходили сюди учні, бо вигнався високий, ніким не витолочений бур’ян (Збан., Малин. дзвін, 1958, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 514.