ВИТВО́РНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що примхли́вий. Справляють [ченці] собі ряси просторі, пишні, з тонкого єдвабу, такого витворного крою, що хоч би й на архієпископа (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 213).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 508.