ВИ́СЯКАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Сякаючись, очистити ніс. — Не забудьте ж, ваше благородіє, хоч сьогодні! — Забуду, їй-богу, забуду! У мене такого діла, такого діла, що ніколи й висякатись (Кв.-Осн., II, 1956, 280); Фурман рухнув плечима, висякався і торкнув коні (Досв., Вибр., 1959, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 507.