ВИ́СТРІЛЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́стріляти. Лежать навколо гармати вистріляні гільзи (Довж., І, 1958, 59); Старшина вибив геть вистріляний диск, загнав повний і знову дав чергу (Гончар, III, 1959, 260).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 502.