ВИ́СТРУГАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́стругати. Вишки ще білі, гладенько вистругані, пахнуть нагрітим на сонці деревом (Донч., II, 1956, 86); Біля порога вистругане під тік подвір’я блищало, як масна сковорода (Головко, II, 1957, 78); // у знач. прикм. По кутках стояли вистругані дошки та брусочки (Збан., Мор. чайка, 1959, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 503.