ВИ́СТРИЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́стригти. З дверей на дівочий гомін спочатку визирнула непокрита, вистрижена голова солдата (Ле, В снопі.., 1960, 215).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 502.