ВИСТО́ЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. висто́ювати 1 і висто́юватися. Найбільше дратувало Дейнеку відвідування церкви.. Двогодинне вистоювання під час відправи стомлювало його більше, ніж важка робота (Добр., Ол. солдатики, 1961, 50); Під час вистоювання цукор із сиропу проникає в плоди, що запобігає їх зморщуванню при варінні [варення] (Укр. страви, 1957, 421).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 501.