ВИСОКОРО́ДНИЙ, а, е, заст. Знатного, аристократичного роду. [Парвус:] Щось я не маю віри до тих патриціїв високородних (Л. Укр., II, 1951, 408); Високородні квітникарки в білих платтях засипали губернатора дощем квітів і конфетті (Смолич, II, 1958, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 495.