Про УКРЛІТ.ORG

висланець

ВИ́СЛАНЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто зазнав вислання. Політичний висланець.

2. Рідко. Те саме, що посла́нець. Двадцятьма дорогами з Борислава спішили висланці робітницькі по селах і містечках, розносячи вість про нову війну (Фр., V, 1951, 414); Надвечір невідомою якоюсь стежкою перебрався на Берестово висланець від Дауда, який заявив, що виміняє за золото всі овечі шкіри (Оп., Іду.., 1958, 328).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 488.

вгору