ВИ́СКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до вища́ти. Маринка голосно вискнула і майнула до лежанки (Кучер, Голод, 1961, 395); Рекс [собака] оглянувсь, кивнув головою, тихо вискнув (Збан., Мор. чайка, 1959, 167); Тільки машина вискнула гальмом, уже Корній Федорович розчинив дверцята її (Вол., Озеро.., 1959, 134).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 487.