ВИ́СВІТЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́світлити. Аж відчинилася брама, висвітлена променистим сяйвом місяця (Ле, Ю. Кудря, 1956, 43); Його [А. Міцкевича] відносини з декабристами взагалі — дуже цікава, та ще й досі не цілком висвітлена сторінка (Рильський, III, 1956, 306).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 480.