ВИ́СВАРИТИ, рю, риш, док., перех., розм. 1. Різко висловити кому-небудь своє незадоволення, обурення з його поведінки. Крутонув [Павло] так, що динамка заскреготіла, як скажена, і поперегорали лампочки. Павла висварили і більше до техніки не пускали (Тют., Вир, 1960, 40).

2. Здобути кого-, що-небудь за допомогою сварки. Недарма кажуть, що вона й чоловіка свого — Карпа висварила собі у дівчат (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 200); Для Кам’яного Броду Коропов з допомогою Дзюби все-таки висварив трактора (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 180).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 479.