ВИРІЗНИ́Й, а, е. Зробл. за допомогою різьблення; // Який має вирізи (у 1 знач.). Де в полі батько йде в глибокій борозні, Де спалений дубчак в’є листя вирізні, Дніпро і синій Сян з’єднали береги (Мал., II, 1956, 160).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 470.