ВИРО́ЩУВАТИ, ую, уєш і рідко ВИРОЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РОСТИТИ, ощу, остиш, док., перех. 1. Дбайливо доглядаючи, сприяти ростові кого-, чого-небудь. Дмитро з лошат вирощував славних коней (Чорн., Потік.., 1956, 288); — Спасибі, що допомагаєте мені вирощувати мої квіти (Донч., V, 1957, 386); Викохай, вигляди, вирости дітей, а вони візьмуть та й порозлітаються (Н.-Лев., III, 1956, 83); Городня бригада.. виростила добру городину (Вишня, І, 1956, 365);

* Образно. Вигрівай та вирощай, ясне сонце, добре зерно! (Мирний, IV, 1955, 321); // Мати своїм заняттям догляд за рослинами або тваринами. — Ану, Голдо, візьмись та й агітни там своїх циган як слід. Давайте, мовляв, кинемо до біса бродяче життя та підемо на завод працювати чи хліб вирощувати (Ткач, Арена, 1960, 9).

2. перен. Дбайливо виховувати, прищеплюючи певні погляди, навики; виховуючи, створювати. [Гайдар:] Для перемоги потрібно ще вміння воювати по-сучасному, вміння вчитись на досвіді сучасної війни, вміння вирощувати нові молоді кадри, а не відштовхувати їх (Корн., II, 1955, 68); Скільки праці і турбот поклав чесний цей роботяга-бригадир, щоб виростити з Марти знатну людину (Вол., Самоцвіти, 1952, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 476.