Про УКРЛІТ.ORG

вирло

ВИ́РЛО, а, с., діал. 1. Дишель. Запрягали коняку до приводу кінної молотарки, коняка ходила по колу, тягла вирло, крутила динамку, яка давала струм для картини (Ю. Янов., II, 1958, 297).

2. Важіль, підойма. * У порівн. Рукою грубо, як залізним вирлом, відгорнув захисника, аж той поточився серед хати (Ле, Міжгір’я, 1953, 335).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 472.

вгору