ВИРИСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́РИСУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Те саме, що вимальо́вувати. Він [Тарас] дуже любить дерева, різні дерева, з особливою любов’ю вирисовує гілля, листя (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 381); Щоправда, подивитися було на що.. Стільки народу! І кожну постать треба було вирисувати (Головко, II, 1957, 454); Міцно воно [плаття] обхопило її тонкий високий стан, вирисовуючи широкі плечі, високі груди (Мирний, III, 1954, 176).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 469.