ВИ́РАЗКА, и, ж. Ранка на шкірі або на слизовій оболонці (від поранення, хімічного ураження, інфекційного захворювання і т. ін.). Дід вийняв жало і приложив свій корявий палець до пухлого тіла. Холод пальця занімив трохи болячу виразку (Мирний, І, 1954, 178); Лопата вислизає з рук, не слухається, на долонях [у Тамари] роз’ятрилися рани-мозолі.. Поряд Вікторія з обмотаними ганчір’ям руками. У неї ще більші виразки (Хижняк, Тамара, 1959, 243); Страшні виразки, з яких виступав гній, червоні й розпухлі від трахоми повіки.., страшні більма на очах виднілися в юрбі (Донч., III, 1956, 144); * Образно. Спочатку крадькома від своїх панів сходилися люди погомоніти.. Защеміли давні, ще дідівські виразки (Ле, Наливайко, 1957, 143).

∆ Ви́разка шлу́нка — те саме, що Виразко́ва хворо́ба (див. виразко́вий).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 466.