ВИ́ПУЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́пустити. Враз засичало повітря, випущене з усіх повітропроводів (Донч., І, 1956, 514); Чутно рев бидла і ржання коней, випущених на волю (Л. Укр., II, 1951, 203); На столі стояла модель кліті прокатного стану, недавно випущеного з заводу (Собко, Звич. життя, 1957, 78); З-під хусток виглядають краї очіпка, насунуті на вуха й випущені зубчиком на лоб (Н.-Лев., II, 1956, 402).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 465.