ВИ́ПУЛИТИ, лю, лиш, док., перех., діал. Витріщити. Герман кивнув головою і випулив на нього очі (Фр., VIII, 1952, 336).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 464.