ВИПРО́ХУВАННЯ, я, с. Дія за знач. випро́хувати. — Її батько своїм ходінням та своїми випрохуваннями увірився мені! (Гр., II, 1963, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 463.