ВИПРОМІ́НЮВАТИСЯ, юється, недок. 1. Виділятися променями (про теплову, електромагнітну та іншу енергію).

2. перен. Виражатися, передаватися як вияв чого-небудь. Очі дивляться на Шелеста трохи суворо, і заразом тепла ласкавість випромінюється з них (Донч., ІІ, 1956, 117); Спортивна досконалість випромінювалась із кожного його м’яза (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 462.