ВИПРА́ВДУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. випра́вдувати 1-3.

2. Те саме, що ви́правдання 2. Уривчаста розмова обох нагадувала ревниві дорікання й несміливі, самим серцем сказані виправдування (Ле, Міжгір’я, 1953, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 459.