ВИПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ПОРОТИ, рю, реш, док., перех. Розпорюючи шов, відокремлювати або виймати що-небудь. Молодиці.. понашивали од злості таких безконечників, що потім прийшлось їм довго випорювать та розплутувати (Н.-Лев., II, 1956, 292); З-під стоячого підошву випоре (Укр.. присл.., 1955, 161).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 458.