ВИ́ПЛИВ, у, ч., рідко. Те саме, що ви́лив. Від скал, що затіснювали виплив потоку з тухольської долини, лежали вже довгі тіні (Фр., VI, 1951, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 454.