ВИ́ПЛАКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́плакати. До вас, мої єдині друзі, Я серце принесу розбите І очі, виплакані в тузі (Еллан, І, 1958, 50); // у знач. прикм. Виплакані червоні очі блищали хворобливим блиском (Ле, Міжгір’я, 1953, 323).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 453.