ВИ́ПАСКУДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. 1. Забруднити що-небудь чимсь.

2. перен. Зганьбити; грубо вилаяти. — Ти гадаєш, як в’язень, то вже його можна виганить, випаскудить із останнього? (Вас., III, 1960, 300).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 449.