ВИ́ПАСЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́пасти. Лиски, Ласки, Зоряниці [корови] Випасені, гарні (Мал., II, 1956, 418); До пані Терези.. ідуть люди із скаргами про загарбані землі, переорані межі, випасені сіножаті (Чорн., Визвол. земля, 1950, 19).

2. прикм. Гладки́й. То був.. панисько, з випасеним животом, гладко виголеним лицем і вставлюваними зубами (Фр., III, 1950, 157).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 449.