ВИПА́ЛЮВАЧ, а, ч. Той, хто виготовляє або обробляє що-небудь способом випалювання. Тетяна шукає [газету]. І слухають її теслі, конюхи, випалювачі цегли (Рудь, Гомін.., 1959, 91).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 448.