ВИНОЗІ́Р, зо́ра, ч., поет. Уживається як епітет далекозорих, з гострим зором людей, птахів. Сокіл винозір.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 442.