ВИНИ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́НИЩИТИ, щу, щиш, док., перех. Нищити всіх, усе. Озлоблені солдати французької армії кинулись грабувати і винищувати мешканців, які не встигли сховатися (Кочура, Зол. грамота, 1960, 154); Завдання полягало в тому, щоб відрізати білі війська від перешийків, оточити й винищити їх (Гончар, Таврія.., 1957, 670); Олень єдиний врятувався з стада, яке винищила вовча зграя (Трубл., І, 1955, 199).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 440.