ВИНАХІ́ДЛИВО, рідко. Присл. до винахі́дливий. Він працював натхненно, винахідливо (Собко, Біле полум’я, 1952, 157).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 439.