ВИНАХІ́ДЛИВИЙ, а, е. Здатний вигадати що-небудь, знайти вихід із складного становища і т. ін.; здатний винаходити. Завжди жартівлива й винахідлива Ганджиха тепер розгубилася (Шиян, Гроза.., 1956, 593); Турбаєві припав до серця цей винахідливий Чистильник, що, видно, вмів вийти з якої завгодно скрути (Руд., Остання шабля, 1959, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 439.