ВИ́НАЙДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. від ви́найти. Розповідав [Мартинов] мені про винайдений ним засіб тренувати людську волю (Донч., І, 1956, 394).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 438.