ВИ́МУРУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Муруючи, збудувати що-небудь (з цегли, каменю). Так йому [купцеві] якось пощастило, що вимурував хату в самім ринку маленького містечка (Кобр., Вибр., 1954, 70); Я пану вимурував дім і свій проклін лишив на нім (Павл., Бистрина, 1959, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 437.