Про УКРЛІТ.ORG

вимощений

ВИ́МОЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́мостити. Вулиця, вимощена камінням, повилася вгору (Н.-Лев., II, 1956, 390); Ми розмістилися на возі, добре вимощеному свіжою травою (Шиян, Партиз. край, 1946, 84); Незабаром він помітив у землі манюсіньку ямку, сховану в густій траві, і в ній затишне гніздечко, вимощене з трав’яних стебел (Тют., Вир, 1964, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 436.

вгору