ВИ́МОКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́мокнути і ви́мокти. Запізня вже була осінь — потоки і ручаї По рівчаку пожовклому, по вимоклій колії… (Шпорта, Вибр., 1958, 109); Нудно пахтіли вимоклі коноплі (Горд., II, 1959, 245).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 434.