ВИМО́ВНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до вимо́вний 1. Я втрачаю помалу дар слова і всю вимовність слова вкладаю в очі, у вираз обличчя (Коцюб., II, 1955, 256).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 434.