Про УКРЛІТ.ORG

вимовлений

ВИ́МОВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́мовити. Йому аж подобалось питання, так прямо вимовлене жіночими устами (Мирний, II, 1954, 169); Почувши вимовлене слово, На нього глянув хтось з юрби (Бажан, Роки, 1957, 242).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 433.

вгору